Мікроклімат приміщень: нормування. Європейський підхід

У статті наведено загальний огляд європейських та міжнародних норм, що регламентують принципи нормування параметрів мікроклімату приміщень, та надано аналіз і порівняльну характеристику вимог вітчизняних і міжнародних норм.

На даний час Україна відстає від розвинених країн Європи у вирішенні питань нормування мікроклімату приміщень. Сьогодні в Україні параметри мікроклімату приміщень регламентовано наступними нормативними документами: ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН В.2.5-24-2003 «Електрична кабельна система опалення», ДБН В.2.6-31:2006 «Конструкції будинків і споруд. Теплова ізоляція будівель». Обсяг нормованих параметрів мікроклімату, що визначені в наведених документах, не є достатнім для нормування параметрів різних систем забезпечення мікроклімату.

У розвинутих країнах найбільш повно нормування параметрів мікроклімату приміщень представлено у міжнародному стандарті ISO 7730 Third edition 2005-11-15 Ergonomics of the thermal environment − Analytical determination and interpretation of thermal comfort using calculation of the PMV and PPD indices and local thermal comfort criteria (Ергономіка теплових умов − Визначення і роз’яснення теплового комфорту з використанням PMV (прогнозоване середнє значення теплового відчуття) и PPD (прогнозований відсоток незадовільних) показників та критеріїв місцевого теплового комфорту.

Аналіз та порівняльна характеристика вимог вітчизняних та міжнародних норм щодо параметрів мікроклімату показують, що:

  • вітчизняне нормування систем забезпечення мікроклімату не завжди відповідає  сучасному рівню забезпечення теплового комфорту;
  • на тепловий комфорт/дискомфорт впливає більше факторів, ніж зазвичай розглядаються на практиці при проектуванні. Серед них: ступінь радіаційної температури нагрівальних/охолоджуючих поверхонь, асиметрія радіаційної температури, турбулентність повітря;
  • обладнання будинку навіть найсучаснішим інженерним устаткуванням не означає досягнення необхідних параметрів теплового комфорту;
  • система, що попередньо запроектована та експлуатується за високими показниками забезпечення теплового комфорту, не гарантує задоволеність мікрокліматом, оскільки навіть найвищі умови допускають наявність людей, що відчувають дискомфорт;
  • в основі сучасного створення теплового комфорту є забезпечення індивідуальних потреб кожної людини за допомогою місцевого (у приміщенні) автоматичного регулювання мікроклімату інженерними системами.

Для проектування систем опалення, охолодження, вентиляції, освітлення та перевірки параметрів внутрішнього середовища приміщень вихідні дані в країнах Євросоюзу приймають відповідно до EN 15251:2007 Indoor environmental input parameters for design and assessment of energy performance of buildings addressing indoor air quality, thermal environment, lighting and acoustics (Параметри внутрішнього середовища для проектування і визначення енергоефективності будинків за якістю внутрішнього повітря, теплового стану, освітленості та акустики). Ця норма включає в себе положення ISO 7730, доповнює їх вимогами щодо  повітрообміну і акустики для різних типів будинків і приміщень, включає роз’яснення з використання тих чи інших параметрів, особливостей проектування будинків з системами охолодження (кондиціювання), з природною та механічною вентиляцією, житлових та нежитлових будинків тощо.

Однією з основних відмінностей від вітчизняного комплексу нормування за допустимими та оптимальними параметрами мікроклімату є європейське нормування по чотирьох рівнях забезпечення внутрішнього середовища.

  • А (I) − найвищий, рекомендований для використання в приміщеннях з чутливими та хворобливими людьми зі специфічними вимогами, зокрема – розумово неповноцінних, хворих, дітей молодшого віку, осіб похилого віку;
  • В (II) − нормальний, рекомендований для використання в приміщеннях будинків, що будуються або реконструюються;
  • С (III) − допустимий, рекомендований для приміщень будинків, що експлуатуються;
  • D (IV) − достатній, рекомендований для приміщень, що використовуються обмежений період часу протягом року.

Європейські норми приділяють особливу увагу якості внутрішнього повітря, що обумовлене внутрішнім забрудненням. Питомі (на особу або на квадратний метр площі приміщення) норми вентиляційного повітря для приміщень розподілені на три рівні забрудненості внутрішнього повітря:

  • найнижчий − для будинків, опорядження та поверхня інтер’єру яких виконані тільки з природних традиційних матеріалів, таких як: камінь, скло; матеріали з рівнем виділення забруднюючих речовин: леткі органічні сполуки – до 0,1 мг/м2год, формальдегід – до 0,02 мг/м2год, аміак – до 0,01 мг/м2год, канцерогени – до 0,002 мг/м2год та матеріалів, ступінь незадоволеності запахом яких серед людей становить до 10 %;
  • низький − для будинків, опорядження та поверхня інтер’єру яких виконані тільки з природних традиційних матеріалів, таких як: камінь, скло; матеріали з рівнем виділення забруднюючих речовин: леткі органічні сполуки – до 0,2 мг/м2год, формальдегід – до 0,05 мг/м2год, аміак – до 0,03 мг/м2год, канцерогени – до 0,005 мг/м2год та матеріалів, ступінь незадоволеності запахом яких серед людей становить до 15 %;
  • високий − для будинків, які не відповідають вищезазначеним вимогам.

Таку оцінку якості внутрішнього повітря приймають для будівель громадського призначення. При цьому також враховується наявність людей, що курять, для яких необхідно збільшувати кратність повітрообміну в усіх приміщеннях.

Для житлових будинків використовується близький до вітчизняної практики підхід до проектування, що наведений в ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»: нормування кратності витрат повітря для вітальні та спальні − 1,44 год−1 та нормування витрат повітря для кухні, ванної кімнати і туалету відповідно − 72 м3/год, 54 м3/год, 36 м3/год. Кратність повітрообміну за загальною площею квартири прийнята 0,6. За остаточний приймають повітрообмін, що є найбільшим із розрахункових за кратністю або за витратою. У нормі зазначено, що необхідно передбачити можливість зниження витрат повітря в приміщенні за відсутності людей.

Зазначені показники повітрообміну приймають для будинків, що будуються та реконструюються. Вони відрізняються як у більший, так і в менший бік від положень вітчизняних ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення». Загалом, нормований повітрообмін за вимогами європейських норм менший, ніж за вітчизняними нормами. Це дозволяє зменшити витрати тепла з вентиляційним повітрям, що видаляється. Тим більше, що із зменшенням втрат тепла через огороджувальні конструкції збільшується частина тепловтрат із вентиляційним повітрям у загальному тепловому балансі будинку.

Ця проблема знайшла своє відображення у Галузевій програмі підвищення енергоефективності у будівельній галузі на 2010-2014 роки та у створеному програмному комплексі для розрахунків енергетичного паспорта будинку.

Євген Колесник

PATRIOT-NRG uses cookies to personalize content and your experience on our website. By continuing to browse this page, you agree to its use of cookies.
Read more I agree