У статті розглядаються основні принципи термомодернізації будівель в Польщі, наведено перелік об’єктів, які підлягають термомодернізації, структурно показано основні етапи термомодернізації, відображено джерела фінансування та терміни окупності.

У 1998 році, ще до вступу Польщі до Євросоюзу (2004р.), був прийнятий Закон про термомодернізацію, в якому зазначалося, що Термомодернізація – це покращення існуючих технічних параметрів будівель з метою зменшення теплових потреб з подальшим зниженням вартості обігріву даної будівлі та забезпечення визначеного мікроклімату в приміщеннях (теплового комфорту).

Закон передбачав підвищення нормативних показників питомого річного теплоспоживання будівель, а також підвищення вимог до характеристик коефіцієнтів теплопередачі через поелементні ділянки огороджень стін будинків.   

У Законі визначено об’єкти, які підлягають термомодернізації. Зокрема: 

Також можна переглянути загальну схему дій інвестора при вкладанні коштів в термомодернізацію будівельного об′єкта. [1] 

Спочатку потенційний інвестор проводить автоаудит власних ресурсів і визначає об’єкт або групу об’єктів, які підлягають термомодернізації. Інвестором може виступати будь-який власник будівлі ‒ товариство жителів багатоквартирного будинку, зареєстроване як юридична особа; органи місцевого самоуправління, на балансі яких знаходиться будівля; приватний власник.

Після вибору об’єкта термомодернізації необхідно провести його енергоаудит. Інвестор вибирає аудитора, який визначає фактичний енергетичний стан будівлі. В рамках закону існує єдина система проведення енергоаудиту, на основі якої аудитор готує документ результатів своєї роботи. Аудит проходить на основі проектних значень і характеристик будівлі. За необхідності проводиться експериментальне визначення фактичних енергетичних і геометричних параметрів будівлі. Вартість енергоаудиту залежить від складності об’єкта термомодернізації і складає близько 2000 – 3000 zl. (1 zl. ≈ 3 грн. прим. автора).  

На основі визначення енергетичних характеристик об’єкта аудитор готує не менше ніж 5 варіантів проведення термомодернізації, кожен з яких включає визначення необхідних термомодернізаційних заходів, відповідних капіталовкладень та очікуваний економічний ефект. Виходячи з розмірів можливого економічного ефекту від термомодернізаційних інвестицій і беручи до уваги всій фактичний фінансовий  стан, інвестор визначає необхідні заходи і подає заявку в банк на отримання кредиту. При цьому власні капіталовкладення повинні складати не менше ніж 20% від заявленої вартості термомодернізаційних заходів, банк кредитує не більше ніж 80%.
Паралельно інвестор подає заявку на отримання термомодернізаційної премії, яка складає до 25% кредиту і виплачується після завершення усіх робіт з термомодернізації, виходячи з якості та фактичного стану виконання усіх заявлених термомодернізаційних заходів. Термомодернізаційна премія не виплачується готівкою, вона лише зменшує тіло основного кредиту. У випадку зростання фактичного кошторису термомодернізаційних робіт у порівнянні з заявленою вартістю на отримання кредиту, усі перевитрати покриваються за рахунок інвестора.  

Після отримання заявки на проведення термомодернізації банк передає результати енергоаудиту верифікаційній компанії, яка виконує оцінку правильності виконаних розрахунків. Верифікатор – це компанія, яка має відповідну ліцензію і є експертом у даній сфері діяльності. Вартість верифікації складає близько 1/10 вартості аудиту. На основі результатів верифікації банк приймає рішення про можливість надання кредиту.

У випадку позитивного рішення банку інвестор проводить тендер на проведення робіт з термомодернізації. Після завершення термомодернізації інвестор виплачує кредит за рахунок зекономлених коштів на оплату теплозабезпечення будівлі. Термін окупності заходів з термомодернізації складає близько10 років за відсоткової ставки кредиту на рівні 5-8%.

На рис.3 наведено діаграму розподілу енергоспоживання основних секторів економіки Польщі. Як бачимо, на початку 90-х років найенергоємнішим сектором економіки були житлово-комунальне господарство і промисловість. Відповідно, потенціал енергозбереження саме в цих галузях є найпривабливішим і дає максимальний ефект. Після введення в дію Закону про термомодернізацію відбувається перерозподіл структури енергоспоживання. Він проходить за рахунок значної економії енергоресурсів у вказаних галузях, особливо в житловому господарстві. Паралельно зростає використання енергії в транспортній сфері, що пов′язано із зростанням обсягів діяльності як у сфері вантажних, так і в сфері пасажирських перевезень. Також зростає енергоспоживання в сфері послуг. У цьому випадку, значний приріст використання енергії пов’язаний якраз із забезпеченням комфорту життєдіяльності людини як в зимовий час, так і в літній (кондиціювання повітря енергоємніший процес, ніж обігрів). Якщо порівнювати з Україною, то у нас найбільша кількість енергії використовується саме на опалення, при низькому ступені забезпечення комфортних теплових і вологісних умов.   

Основною перешкодою для запровадження польського досвіду в Україні є відсутність законодавчого визначення правових і організаційних заходів щодо забезпечення енергоефективності об’єктів житлового і громадського призначення. Документом, який міг би врегулювати дані відносини, міг би стати проект Закону України “Про енергетичну ефективність будівель” [2], який перебуває на розгляді Верховної Ради України. Цим питанням багато уваги приділяє також Галузева програма підвищення енергоефективності в будівництві на 2010-2014 рр. [3]