Для вирішення проблеми енергоефективності необхідний облік споживаних енергоресурсів

Організація обліку споживаної енергії сама по собі не зможе скоротити теплоспоживання і економію енергоресурсів. Необхідно забезпечити регулювання їх споживання. У даному випадку можна розглядати регулювання за погодними умовами. А що відбувається сьогодні? Клімат змінюється, в зимові місяці позитивна температура стала нормою, а теплопостачальні організації поставляють тепло з параметрами теплоносія практично однаковими, як для негативних, так і для позитивних температур зовнішнього повітря. І тут починається, так зване, «кватиркове регулювання»: для підтримки комфортних умов мешканці створюють штучні тепловтрати, відкриваючи кватирки. Вирішити цю проблему можна установкою індивідуального теплового пункту (ІТП) з погодним регулюванням, який в автоматичному режимі, в залежності від зовнішньої температури повітря, зменшить, або збільшить подачу тепла в обсягах, необхідних для підтримання комфортних умов проживання. Таке об'єднання обліку та регулювання на загальнобудинковому рівні дозволить оптимізувати енергоспоживання будинку, а мешканцям наблизитися до більш реального рівня оплати за спожиті енергоресурси.

Однак, ці заходи остаточно не вирішують проблему реальної оплати за спожиту енергію для кожного конкретного мешканця будинку. Мешканці будинку мають різні поняття про комфортні умови: хтось відчуває себе затишно при + 18 градусах, а комусь і +25 мало. Крім того, на температуру в приміщенні впливає кількість мешканців, наявність побутової техніки та ряд інших факторів. При цьому за тепло всі платять однаково - пропорційно займаній загальній площі. Вихід з такого становища - організація поквартирного обліку і регулювання. Для нових будівель, побудованих після 2009 року, згідно з державними будівельними нормами, це є обов'язковим, і у мешканців таких будинків проблем немає. Складніше мешканцям раніше побудованих будівель, хоча технічно особливих проблем тут немає. На кожному опалювальному приладі (радіаторі) у квартирі встановлюються автоматичні радіаторні терморегулятори, за допомогою яких можна задавати бажану температуру в приміщенні і сам пристрій буде її підтримувати, збільшуючи або зменшуючи потік теплоносія через радіатор. Таким чином, мешканці мають можливість самі регулювати рівень теплового комфорту в своїх квартирах, а, отже, і обсяги споживання теплової енергії.

Облік витрати теплової енергії в таких будівлях здійснюється шляхом установки на кожний радіатор в квартирі спеціальних пристроїв - лічильників-розподільників. Ці недорогі пристрої дозволяють визначити кількість відданого тепла кожним опалювальним приладом. Знаючи показання загальнобудинкового лічильника і показання радіаторних лічильників-розподільників нескладно здійснити перерахунок в гігакалорії і визначити реальне теплоспоживання кожної квартири. Такий підхід дозволяє справедливо розподілити плату за опалення кожному власнику квартири при тому, що він має можливість регулювати теплоспоживання за своїм розсудом. Правда залишається невелика частина платежів за опалення загальнобудинкових приміщень (ліфтових холів, коридорів тощо), які розраховуватимуться за старою схемою, тобто за квадратними метрами.

Піднімаючи цю проблему, головне, що хотілося б підкреслити - облік споживання енергоресурсів можна розглядати у відриві від можливості регулювання цього споживання. В іншому випадку сама ідея енергоефективності залишиться лише ідеєю і ніколи не буде реалізована, як це і відбувається у нас зараз.