Енергетичний паспорт будинку
З 01.01.2009 р. в Україні в практиці проектування є обов’язковим складання Енергетичного паспорта будинку. В статті наведено концептуальні положення нормативних документів, що регламентують порядок складання Енергетичного паспорта, висвітлюються питання пов’язані з класифікацією будинків за показниками енергоефективності, наведено основні існуючі проблеми щодо енергоаудиту будинків.
Енергетична паспортизація житлових та громадських будинків діє в Україні з 01.04.2007 р. після введення нормативних вимог ДБН В.2.6-31:2006 «Теплова ізоляція будівель». Складання енергетичного паспорта будинків до 2009 р. було факультативним. З 01.01.2009 р. енергетичний паспорт є обов’язковою складовою проектної документації для житлових та громадських будівель при новому будівництві та реконструкції. З 01.07.2008 р. введено в дію ДСТУ-Н Б А.2.2-5:2008 «Настанова з розроблення та складання енергетичного паспорта будинків при новому будівництві та реконструкції», де розкриті методичні положення, необхідні для розрахунку параметрів енергетичного паспорта.
Стандарт є розвитком положень ДБН В.2.6-31 щодо оцінок параметрів енергетичної ефективності будинків та споруд.
Положення, що встановлюються у стандарті, дозволяють визначати величини розрахункових параметрів та складати розділ проектної документації, що стосується реалізації вимог з енергозбереження та оцінки енергетичної ефективності будинків згідно з ДБН А.2.2-3-2004.
Енергетичний паспорт повинен бути включений як окремий документ до складу розділу проектної документації, що стосується реалізації вимог з енергозбереження та оцінки енергетичної ефективності будинку.
Енергетичний паспорт будинку складають проектні організації, які мають відповідні ліцензії, під час:
- розроблення проекту та прив'язування його до умов конкретного будівельного майданчика на стадії “Робочий проект” або “Робоча документація” в залежності від категорії складності будинку;
- здавання об'єкта будівництва до експлуатації з урахуванням відхилень від початкових проектних рішень, узгоджених під час авторського нагляду за будівництвом будинку. При цьому враховуються дані технічної документації (виконавчі креслення, акти на приховані роботи, паспорти, довідки, надані приймальними комісіями тощо); підсумки поточних і цільових перевірок дотримання теплотехнічних характеристик будівельного об'єкта, відповідності інженерних систем шляхом технічного та авторського наглядів, контролю, що виконується Державною архітектурно-будівельною інспекцією, робочими комісіями тощо; за результатами виявлених відхилень від проекту, відсутності необхідної технічної документації, наявності будівельного браку тощо. Замовник і Державна архітектурно-будівельна інспекція можуть вимагати проведення експертизи, включаючи натурні визначення теплотехнічних показників огороджувальних конструкцій будинку акредитованими лабораторіями відповідно до існуючої нормативної бази;
- експлуатації, вибірково після річної експлуатації будинку за результатами енергетичного аудиту будинку, проведеного ліцензованими організаціями та установами;
- експлуатації, обов’язково після завершення терміну ефективної експлуатації теплоізоляційної оболонки будинку (огороджувальних конструкцій) та її елементів;
- експлуатації, обов’язково після порушень встановлених умов експлуатації будинку, які супроводжуються пошкодженнями огороджувальних конструкцій в цілому або їх складових.
Енергетична паспортизація будинків передбачає присвоєння будинку відповідного класу енергетичної ефективності.
В ДБН В.2.6-31:2006 та ДСТУ-Н Б А.2.2-5:2007 встановлено 6 класів енергетичної ефективності будинку (див.табл.1). Наявність 6-ти класів на шкалі маркування надає можливість уніфікації відповідних економічно обґрунтованих заходів із заощадження енергії в будинках, різних за періодом будівництва, конструктивними та інженерними рішеннями, нормами проектування, умовами експлуатації, а також оцінки інвестиційної привабливості будівництва, реконструкції, капітального ремонту (термомодернізації) та експлуатації будинків.
Клас енергетичної ефективності будинку встановлюють під час проектування, введення будинку до експлуатації та за даними контролю і оцінки фактичного рівня тепловитрат на опалення будинку, що експлуатується. Цей клас може бути уточнений за результатами експлуатації та впровадження заходів з енергозбереження.
Клас енергетичної ефективності будинку позначається латинськими літерами «A», «B», «C», «D», «E», «F»; причому літера «A» відповідає будинкам з найкращими показниками енергетичної ефективності, а «F» – будинкам, що мають найгірші показники.
В основу класифікації будинків за енергетичною ефективністю покладено рівень відносного відхилення розрахункових та нормативних значень питомих витрат теплової енергії на опалення (рис. 1).
| Рис.1. Еволюція нормативних показників питомих витрат теплової енергії на опалення |
Вимоги до класу енергетичної ефективності будинку встановлюються Замовником у завданні на проектування та реалізуються під час проектування у відповідних розділах проекту.
Для будинків, що проектуються, необхідно приймати клас не нижчий ніж «C». При цьому відповідність нормативним вимогам ДБН В.2.6-31:2006 має бути підтверджена після завершення будівництва. Це положення пояснюється тим, що у процесі будівництва будинку звичайно відбуваються відступи від проекту, наприклад, заміна одного матеріалу на іншій або зміна конструктивних рішень. Як правило, такі відступи повинні бути санкціоновані проектною організацією. Однак у практиці будівництва бувають випадки, коли будівельна організація здійснює несанкціоновані відступи від проекту. Тому при здачі побудованого будинку в експлуатацію норми вимагають від проектної організації повторного заповнення енергетичного паспорта з тією ж метою, що й при розробці проекту.
Класифікація існуючих будинків повинна здійснюватись за результатами енергоаудиту.
| Табл. 1. Класифікація будинків за енергетичною ефективністю |
|
|
Класи енергетичної ефективності будинку
|
Різниця в % розрахункового або фактичного значення питомих тепловитрат, qбуд, від максимально допустимого значення, Еmax, [(qбуд- Еmax) / Еmax]•100% |
| А | Мінус 50 та менше |
| B | Від мінус 49 до мінус 10 |
| C | Від мінус 9 до плюс 5 |
| D | Від плюс 6 до плюс 25 |
| E | Від плюс 26 до плюс 75 |
| F | Плюс 76 та більше |
Енергетична паспортизація будинків є обов’язковою умовою забезпечення їх енергоефективності. Енергетичний паспорт повинен містити три аспекти енергетичної ефективності будинків: доказ відповідності проекту нормативним вимогам, контроль енергоефективності в процесі експлуатації, мотивація власників будинків до зниження енергоспоживання. Крім того, цей документ повинен підтверджувати енергетичну якість будинку при оцінці його вартості на ринку житла.
Загальна структура енергетичної паспортизації
1. Визначення:
- загальних будівельних даних про геометрію та орієнтацію будинку, його поверховість та об'єм, площу зовнішніх огороджувальних конструкцій, площу підлоги опалювальних приміщень;
- кліматичних характеристик району будівництва, у тому числі вичерпні дані про опалювальний період, розрахункову температуру внутрішнього повітря;
- даних про системи підтримки мікроклімату приміщень і способи їхнього регулювання залежно від зміни кліматичних впливів, інших джерел надходження теплової енергії в будинок, інженерних систем будинку;
- проектних даних про теплоізоляцію будинку та енергетичні параметри – значення приведеного опору теплопередачі, як окремих елементів, так і теплоізоляційної оболонки будинку в цілому;
- зведених енергетичних параметрів будинку – питомі витрати енергії на опалення будинку;
- відповідності теплотехнічних та енергетичних параметрів будинку нормативним вимогам.
2. Встановлення:
- змін (об'ємно-планувальних, конструктивних, систем підтримки мікроклімату) побудованого будинку в порівнянні із проектом;
- фактичних параметрів енергоспоживання та теплотехнічних показників будинку після річного періоду його експлуатації;
- порівняння проектних і експлуатаційних теплотехнічних і енергетичних характеристик.
3. Маркування:
- присудження категорій енергетичної ефективності з відповідними пільгами або санкціями, енергетична сертифікація будинку;
- розробки заходів щодо підвищення енергетичної ефективності.
Енергетичний паспорт за своєю методичною суттю базується на двох методиках: методиці теплотехнічного проектування будинку та методиці контролю енергетичних параметрів будинку, що експлуатується. Приведений коефіцієнт теплопередачі будинку, визначений в енергетичному паспорті за ДБН В.2.6-31:2006, характеризує як трансмісійну, так і інфільтраційну складові тепловтрат будинку. При оцінці енергоспоживання будинку в натурних умовах враховуються не тільки витрати тепла, що подається в будинок системою опалення, але й інші джерела енергії, які виділяють тепло усередині будинку: гаряче водопостачання, електричні освітлювальні й побутові прилади, газові плити.
На даний час з введенням обов’язкової паспортизації почали з’являтися програмні продукти для розрахунку енергетичного паспорта, що мають на меті бути інструментом проектувальника при виконанні відповідних робіт.
В загальних положеннях ДСТУ-Н Б А.2.2-5:2007 «Настанова з розроблення та складання енергетичного паспорта будинків при новому будівництві та реконструкції» встановлено, що визначення фактичних значень показників енергетичної ефективності існуючих будинків та присвоєння їм класу енергетичної ефективності здійснюється за результатами енергетичних обстежень (енергоаудиту). Енергоаудит мають проводити незалежні організації та установи, що акредитуються у встановленому порядку. Який це порядок, та що за організації проводять акредитацію? У жодному документі не вказується. І далі у ДСТУ-Н Б А.2.2-5:2007 наводиться, що у випадку отримання результатів (при енергоаудиті), які відповідають класам «D», «E», «F» необхідно розробити заходи щодо підвищення енергоефективності будинку з доведенням до класу не нижчого від «С», для чого здійснюється відповідний запис до розділу «Висновки за результатами оцінки енергетичних параметрів будинку» енергетичного паспорта.
Отже, для будинків, що експлуатуються, порядок енергоаудиту, а відповідно і енергетичної паспортизації поки що не розроблено. Однак в цьому напрямку відбувається деяка робота пов’язана саме з методичним забезпеченням енергоаудитів. В 2007-2008 рр. Мінрегіонбудом розроблено та введено два національних стандарти, що встановлюють методи визначення енергетичних параметрів будинків під час їх експлуатації: ДСТУ Б В.2.2-19:2007 «Будинки і споруди. Метод визначення повітропроникності огороджувальних конструкцій в натурних умовах» та ДСТУ Б В.2.2-21:2008 «Будинки і споруди. Метод визначення питомих тепловитрат на опалення будинків».
Для подальшого методичного забезпечення енергетичного аудиту будинків необхідно розробити та прийняти стандарт ДСТУ Б В.2.2-ххх-200х «Будинки та споруди. Методи проведення енергетичного аудиту будинків під час їх здачі в експлуатацію та в процесі експлуатації», а головне законодавчо врегулювати правові та організаційні засади забезпечення енергетичної ефективності об’єктів житлово-громадського призначення та статус енергетичних аудитів (мова йде про проект Закону України “Про енергетичну ефективність будівель”).
У світі також існує система оцінювання енергетичних показників та маркування будинків за цими показниками. Такі системи вже впроваджені в країнах західної Європи, США і направлені на стимулювання застосування енергоефективних конструктивних заходів та інженерних систем в будівлях насамперед громадського призначення, а також житлового призначення. При цьому встановлюються ранжирування будинків за комплексом показників, що характеризує енергоефективність будівлі.
Для забезпечення європейського оцінювання енергоефективності передбачається здійснити відповідну гармонізацію чинної вітчизняної нормативної бази до положень європейських нормативів. Про це йдеться в Галузевій програмі з енергоефективності в будівництві.
Євген Колесник
