Особливості термомодернізації будівель в Польщі

У статті розглядаються основні принципи термомодернізації будівель в Польщі, наведено перелік об’єктів, які підлягають термомодернізації, структурно показано основні етапи термомодернізації, відображено джерела фінансування та терміни окупності.

У 1998 році, ще до вступу Польщі до Євросоюзу (2004р.), був прийнятий Закон про термомодернізацію, в якому зазначалося, що Термомодернізація – це покращення існуючих технічних параметрів будівель з метою зменшення теплових потреб з подальшим зниженням вартості обігріву даної будівлі та забезпечення визначеного мікроклімату в приміщеннях (теплового комфорту).

Закон передбачав підвищення нормативних показників питомого річного теплоспоживання будівель, а також підвищення вимог до характеристик коефіцієнтів теплопередачі через поелементні ділянки огороджень стін будинків.   

У Законі визначено об’єкти, які підлягають термомодернізації. Зокрема: 

Також можна переглянути загальну схему дій інвестора при вкладанні коштів в термомодернізацію будівельного об′єкта. 

Спочатку потенційний інвестор проводить автоаудит власних ресурсів і визначає об’єкт або групу об’єктів, які підлягають термомодернізації. Інвестором може виступати будь-який власник будівлі ‒ товариство жителів багатоквартирного будинку, зареєстроване як юридична особа; органи місцевого самоуправління, на балансі яких знаходиться будівля; приватний власник.

Після вибору об’єкта термомодернізації необхідно провести його енергоаудит. Інвестор вибирає аудитора, який визначає фактичний енергетичний стан будівлі. В рамках закону існує єдина система проведення енергоаудиту, на основі якої аудитор готує документ результатів своєї роботи. Аудит проходить на основі проектних значень і характеристик будівлі. За необхідності проводиться експериментальне визначення фактичних енергетичних і геометричних параметрів будівлі. Вартість енергоаудиту залежить від складності об’єкта термомодернізації і складає близько 2000 – 3000 zl. (1 zl. ≈ 3 грн. прим. автора).  

На основі визначення енергетичних характеристик об’єкта аудитор готує не менше ніж 5 варіантів проведення термомодернізації, кожен з яких включає визначення необхідних термомодернізаційних заходів, відповідних капіталовкладень та очікуваний економічний ефект. Виходячи з розмірів можливого економічного ефекту від термомодернізаційних інвестицій і беручи до уваги всій фактичний фінансовий  стан, інвестор визначає необхідні заходи і подає заявку в банк на отримання кредиту. При цьому власні капіталовкладення повинні складати не менше ніж 20% від заявленої вартості термомодернізаційних заходів, банк кредитує не більше ніж 80%.
Паралельно інвестор подає заявку на отримання термомодернізаційної премії, яка складає до 25% кредиту і виплачується після завершення усіх робіт з термомодернізації, виходячи з якості та фактичного стану виконання усіх заявлених термомодернізаційних заходів. Термомодернізаційна премія не виплачується готівкою, вона лише зменшує тіло основного кредиту. У випадку зростання фактичного кошторису термомодернізаційних робіт у порівнянні з заявленою вартістю на отримання кредиту, усі перевитрати покриваються за рахунок інвестора.  

Після отримання заявки на проведення термомодернізації банк передає результати енергоаудиту верифікаційній компанії, яка виконує оцінку правильності виконаних розрахунків. Верифікатор – це компанія, яка має відповідну ліцензію і є експертом у даній сфері діяльності. Вартість верифікації складає близько 1/10 вартості аудиту. На основі результатів верифікації банк приймає рішення про можливість надання кредиту.

У випадку позитивного рішення банку інвестор проводить тендер на проведення робіт з термомодернізації. Після завершення термомодернізації інвестор виплачує кредит за рахунок зекономлених коштів на оплату теплозабезпечення будівлі. Термін окупності заходів з термомодернізації складає близько10 років за відсоткової ставки кредиту на рівні 5-8%.

На рис.3 наведено діаграму розподілу енергоспоживання основних секторів економіки Польщі. Як бачимо, на початку 90-х років найенергоємнішим сектором економіки були житлово-комунальне господарство і промисловість. Відповідно, потенціал енергозбереження саме в цих галузях є найпривабливішим і дає максимальний ефект. Після введення в дію Закону про термомодернізацію відбувається перерозподіл структури енергоспоживання. Він проходить за рахунок значної економії енергоресурсів у вказаних галузях, особливо в житловому господарстві. Паралельно зростає використання енергії в транспортній сфері, що пов′язано із зростанням обсягів діяльності як у сфері вантажних, так і в сфері пасажирських перевезень. Також зростає енергоспоживання в сфері послуг. У цьому випадку, значний приріст використання енергії пов’язаний якраз із забезпеченням комфорту життєдіяльності людини як в зимовий час, так і в літній (кондиціювання повітря енергоємніший процес, ніж обігрів). Якщо порівнювати з Україною, то у нас найбільша кількість енергії використовується саме на опалення, при низькому ступені забезпечення комфортних теплових і вологісних умов.   

Основною перешкодою для запровадження польського досвіду в Україні є відсутність законодавчого визначення правових і організаційних заходів щодо забезпечення енергоефективності об’єктів житлового і громадського призначення. Документом, який міг би врегулювати дані відносини, міг би стати проект Закону України “Про енергетичну ефективність будівель”, який перебуває на розгляді Верховної Ради України. Цим питанням багато уваги приділяє також Галузева програма підвищення енергоефективності в будівництві на 2010-2014 рр.